Презентація книг братів Капранових: неординарний погляд на історію та культуру

В огляді однієї із своїх книг письменники Дмитро і Віталій Капранови зазначили: «Що таке українська історія? Список князів, потім список гетьманів, потім список письменників, а між ними чорні діри у сотні років, а між ними білі плями на цілі регіони… І читати усе це, на думку класика, неможливо без брому».

І справді, для багатьох українців історія їхньої держави – це мозаїка, у якій інколи важко розгледіти цілісну картину. Але як у давнину були співці-кобзарі, які доносили до людей українське слово і пісню, так і сьогодні є письменники, які проводять нас стежками української історії й традиції.

Мова піде про літературну творчість письменників братів Капранових, які 23 травня цього року, завітали у Заліщики, щоб презентувати у районній бібліотеці книгу «Забудь-річка» і, як потім виявилося, не лише її одну. То що ж таке Забудь-річка? Це – річка-символ, річка, яка протікає у пам’яті цілих держав, поколінь, родин, сімей і, зрештою, у пам’яті кожної людини.

У романі «Вершники» Юрій Яновський описав трагедію українського народу 20-х років ХХ століття, адже саме цей час бурхливим потоком відносив долі людей на різні береги, коли навіть брати з однієї сім’ї ставали ворогами, відстоюючи різні політичні переконання. На жаль, майже через чверть століття ця ситуація повторилася і борозна Другої світової війни поорала карту України, поділивши українців, як це описано в романі братів Капранових «Забудь-річка», на різні табори: дивізія «Галичина», червона армія, УПА. Згодом радянська влада перерозподілила всіх на «білих» і «чорних», на «благонадійних» і «ворогів народу», а сім’ям не залишалося нічого іншого, як ступити у води Забудь-річки, переписати історію, а правду заховати у найвіддаленіших куточках пам’яті.

Варто розуміти, що історія держави складається з особистих історій людей, які у ній живуть, а якщо їх історії пропадають безвісти, то спотворюється колективна пам’ять народу, пошкоджується ДНК нації, що згодом призводить до внутрішнього національного конфлікту.

Саме тому брати Капранови у своїй творчості особливу увагу приділяють відновленню цієї втраченої пам’яті, повертають правду із забуття, не навішуючи ярликів «хороший» і «поганий». Так, герої роману «Забудь-річка» – це закохана пара, наші сучасники, які ведуть родинне історичне розслідування, щоб дізнатися про справжню долю своїх дідів, зрозуміти, ким вони були і за що боролися, адже від цього залежить майбутнє головних героїв роману, які можуть виявитися родичами.

Із сторінок історично-драматичного роману «Забудь-річка» читач легко і невимушено може обрати шлях до іншої фактологічної книжки авторства братів Капранових «Історія незалежності України», яка за задумом письменників є путівником по історії нашої держави. Книга побудована таким чином, що у ній простежується державність України через століття, де кожна епоха має свого героя і свої досягнення. Крім авторського викладу історичних подій, історію України розповідають герої коміксів, які цікаво передають атмосферу свого часу і заохочують до книги маленького читача. Саме у такий спосіб історія оживає, а знайомство з нею пробуджує цікавість.

Ще інша книжка «Веселих свят!», на мою думку, може бути самобутнім доповненням до «Історії незалежності України», адже долучає українців до власних культурних традицій, у доступній формі розповідає про сучасні державні, а також календарні свята і звичаї їх святкування. Крім цього, брати Капранови представили роман «Щоденник моєї секретарки», де вони описали часи Помаранчевої революції, а також двотомник «Кобзар» 2000» з містичними оповідками, забарвленими колоритом української міфології.

Після зустрічі з письменниками залишилося враження, що у своїй літературній творчості брати Капранови роблять складне простим, адже ті теми, які, здавалося б, вимагають багатотомних праць з історії та етнографії, письменники подають у цікавому, неординарному і зрозумілому викладі для читачів різного віку, які хочуть осмислити історію і культуру власного народу і, таким чином, краще пізнати себе.