-: ЧИ МОЖНА ЗНИЩИТИ ПАМ'ЯТЬ?

Минають роки, але людей ніколи не покидає бажання відшукати своє коріння, дослідити сімейну історію та пом’янути рідних, які відійшли за межу Вічності. Численна єврейська громада Заліщик була знищена у період Другої світової війни та Голокосту, а сім’ї, яким вдалося вижити, імігрували з України і розсіялися по світу.

Нащадки цих сімей повертаються до Заліщик, відшукуючи шляхи єднання із минулим своєї родини. До прикладу, Амалія Сандберг-Меснер приїжджала із Канади у наше містечко у 2008 і 2011 роках та відвідувала місця, де пройшли роки її дитинства. У 2013 році Емілі Гарбер, громадянка США, проводила у Заліщиках дослідження власного родоводу. Обидві жінки ходили на територію, яка колись була єврейським кладовищем у Заліщиках. Побувавши на кладовищі, вони були глибоко вражені його повною руйнацією. Місце Пам’яті заросло травою і схоже на пустир. Там немає ніяких слідів надгробних плит, які б нагадували про вшанування представників єврейської громади. До слова, у книзі Амалії Сандберг можна побачити світлину, на якій сім’я Етнерів прийшла згадати родичів на єврейському кладовищі у вересні 1939.

Як видно із фотографії люди дбали про місце поховання, а численні могили свідчили про довгу історію цвинтаря.

Боляче усвідомлювати, але у 1960-1970-х роках радянська влада робила все для того, щоб розвинути у людях історичну амнезію та знівелювати морально-духовні цінності. Так були знищенні місця єврейських поховань, адже з кам’яними плитами знищували і пам'ять заліщицької громади про своє минуле. Цинізм не мав меж, а сліди радянського методу господарювання видно і зараз. Коли заходиш на подвір’я Заліщицької загальноосвітньої школи ім. О. Маковея, то придивившись до водостокових каналів, зроблених із великих прямокутних каменів, помічаєш надписи на івриті. Ці надписи свідчать про те, що при укладці водостоків, а також для укріплення фундаменту навколо навчального закладу, розрахованого на вісімсот учнів, використовували мацеви, єврейські надгробки, які трактуються у єврейській культурі як святиня.

Мною встановлено, що навколо центрального корпусу школи для водостоків було використано 229 мацев. Крім того, навколо інших будівель, розміщених на території школи, можна побачити й інші кам’яні плити, але порахувати їх вже не можливо, оскільки вони вгрузли в землю і обросли мохом з часом. Це – вандалізм радянської системи, яка використала єврейські святині для реконструкції шкільного подвір’я. На жаль, на деяких приватних подвір’ях ще й досі можна побачити надгробки з єврейського кладовища, які використовуються як будівельний матеріал.

Прикро, що у Заліщиках є жителі та представники влади, які знають про ці антигуманні факти, але залишаються байдужими до збереження історичної пам’яті нашого міста.